Борзнянська центральна районна лікарня

Дифтерія

 

Дифтерія: що треба знати?

 

Після спалаху кору Україна стоїть на порозі ще однієї небезпечної інфекційної хвороби – дифтерії. Однак ця інфекція більш небезпечна від кору, адже смертність від неї досягає 50% (без негайного введення дифтерійного антитоксину для нейтралізації впливу токсину). Спалахи цих страшних недуг є наслідком недостатнього охоплення вакцинацією – відмови матерів від планової вакцинації своїх дітей та безвідповідального відношення дорослих до ревакцинації. Відсоток вакцинованих жителів України на даний час критично малий. Імунітет проти деяких захворювань не зберігається на все життя, необхідно проводити повторну вакцинацію в дорослому віці. Ревакцинацію від дифтерії та правця дорослим слід повторювати, так як імунітет проти цих захворювань зберігається тільки 10 років.

Дифтерія – це інфекційне захворювання, викликане Коринебактерією Corynebacterium diphtheria, яка в першу чергу вражає горло та верхні дихальні шляхи і виробляє токсин, що ушкоджує інші органи. Хвороба має гострий початок з такими основними симптомами, як біль в горлі, лихоманка та набрякання шийних лімфовузлів. У важких випадках бактерії виробляють токсин, що викликає формування потовщеного сіруватого або білого нальоту в горлі, який може стати причиною обструкції дихальних шляхів, утрудняючи дихання і ковтання та викликаючи «гавкаючий» кашель. Можливий набряк шиї, частково викликаний збільшенням лімфовузлів, враження серцевого м’язу та нервової системи (міокардит або периферична нейропатія), порушення функції нирок чи кровотеча на тлі пониженого вмісту тромбоцитів в крові.

Токсична форма дифтерії завжди протікає дуже важко. Вона характеризується дуже високою температурою тіла (39,5-41,0 ° С), сильними головними болями, сонливістю, апатією. Шкіра стає блідою, в роті відзначається сухість, у дітей можливе багаторазове блювання та біль в животі. Набряк мигдаликів стає різко вираженим, може призводити до повного закриття входу в глотку, поширюється на м'яке та тверде піднебіння, часто також на носоглотку, дихання утруднюється, голос часто стає гугнявим. Наліт поширюється на всі тканини ротоглотки. Класичною ознакою токсичної форми дифтерії зіва є набряк підшкірної клітковини в області шиї, а іноді і грудної клітини, в результаті чого шкіра набуває студнеподібної консистенції.

Дифтерія легко передається між людьми при безпосередньому контакті або повітряно-крапельним шляхом, наприклад при кашлі або чханні. Вона також може передаватися через одяг та інші предмети, на які потрапили бактерії.

Всіх хворих на дифтерію, незалежно від тяжкості стану, необхідно госпіталізувати в інфекційну лікарню. Вирішальну роль в лікуванні цієї хвороби грає часовий фактор – чим раніше хворий потрапляє в лікарню, чим швидше отримує сироватку – тим краще йде процес одужання. Особливо це важливо у випадках з важкою формою дифтерії. Також для лікування використовують антибіотики. На дифтерійний токсин вони не впливають але зменшують кількість бактерій, які його виробляють.

Єдиний спосіб захиститися від дифтерії та попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація для дітей та ревакцинація для дорослих (кожні 10 років). Первинна імунізація серією з трьох доз в дитячому віці закладає основу для формування імунітету до дифтерії. Перша ревакцинація проводиться в 18 місяців, друга – в 7 років, третя – в 14. Дорослі повинні ревакцинуватися від правця і дифтерії кожні 10 років. Люди, які не пройшли або не завершили вакцинацію проти дифтерії піддаються ризику, в яких би умовах вони не проживали та повинні, незалежно від віку, отримати дози, необхідні для доведення вакцинації до кінця.